ПОМІСНИЙ СОБОР УПЦ КП КАНОНІЗУВАВ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВАСИЛЬКОВИЧА ТА МУЧЕНИКА ДАНИЛА БРАТКОВСЬКОГО

Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату, що відбувся у Києві з нагоди 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України, після дослідження життя і просвітницького подвигу князя Володимира Васильковича, прийняв рішення канонізувати правителя Волинського князівства  і приєднати його до лику святих. Помісний Собор також прийняв рішення канонізувати оборонця православ’я – мученика Данила Братковського. Про це інформує прес-служба Київської Патріархії.

Князь Володимир народився від другого шлюбу князя Василька Романовича Теребовлянського з дочкою польського князя Лєшика Білого Оленою близько 1248 року (перша дружина князя Дубрава, дочка суздальського князя Юрія Всеволодовича, померла). Християнське ім’я князя Володимира було Іван, на честь святого праведного Іоана Милостивого, про що довідуємося з посмертного плачу за ним його вдови – Ольги-Олени. Князь Володимир був єдиним сином і спадкоємцем Василька Романовича.

Князь Володимир Василькович був миротворцем, відстоював справедливість у стосунках між князями Галицько-Волинської землі. Князь не тільки був мироносцем волинського краю, навколишніх земель та країн, але й виступав як великий доброчинець у часи скрути і голоду. Князь Володимир Василькович увійшов в історію як великий будівничий храмів та доброчинець. Із панегірика, присвяченого князю, дізнаємося, що він багато городів поставив, церков збудував, серед яких – Каменець. У ньому Володимир Василькович  «церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне» та багато книг богослужбових подарував. Князь Володимир Василькович також збудував храми: у Більську, Святого великомученика Юрія Переможця у Любомлі, Святого Петра в Бересті. У стольному місті своєму Володимирі заснував монастир Святих апостолів, у якому коштом князя була розмальована церква Святого великомученика Димитрія. До єпископій Перемишльської і Чернігівської Володимир Василькович приніс у дар Євангелії апракоси, оковані сріблом, прикрашені перлами, коштовним камінням та  емалями. У тому ж панегірику ми зустрічаємо докладний опис книжок, які подарував Володимир Василькович різним церквам і які були створені у книгописній майстерні-скрипторії, а деякі переписані власноручно самим князем.

В останні дні князь жив у Любомлі,  молячись у храмі Святого великомученика Юрія Переможця, в малому вівтарі. Смерть святого князя настала 10 грудня, у п’ятницю, 1288 року в Любомлі. Князя, оплакавши, погребли у його стольному граді  Володимирі, в кафедральній церкві Успіння Пресвятої Богородиці в отчій гробниці. Але гріб князя не запечатали, і так пролежав він з 11 грудня 1288 року до 6 квітня 1289 року, тобто майже чотири місяці, коли на прохання його вдови Ольги труну було відкрито: «І от, прийшовши з єпископом Євсигнієм і з усім крилосом [і] одкривши гріб, побачили вони тіло його цілим і білим, і пахощі од гробу були, і запах подобен до ароматів многоцінних. Таке ото чудо побачили вони, а побачивши, прославили Бога і опечатали гріб його місяця квітня в шостий день, у середу страсної неділі». Нетлінність чесних мощей князя свідчила про святість. Однак із невідомих причин Володимира Васильковича не було прославлено до цього дня.

Помісний Собор УПЦ КП визначає:

1. Приєднати благовірного князя Володимира Васильковича до лику місцевошанованих святих Волинського краю.

2. Чесні останки благовірного князя Володимира Васильковича із причини давності літ з часу їхнього погребіння залишити на волю Божу.

3. Пам’ять благовірного князя Володимира Васильковича, як місцевошанованого Волинського краю, відзначати в день його упокоєння 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) грудня та в день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

4. Писати благовірному князю Володимиру Васильковичу чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Святого Сьомого Вселенського Собору.

5. Надрукувати житіє благовірного князя Володимира Васильковича і скласти йому богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.

6. Благословити будівництво храмів на честь благовірного князя Володимира Васильковича.

7. Від імені Освяченого Помісного Собору оголосити українській православній пастві про канонізацію місцевошанованого благовірного князя Володимира Васильковича.

Мученик Данило Братковський був родовитим українським шляхтичем Брацлавського та Волинського воєводств і народився близько 1642 року. Рід Братковських завжди міцно тримався Православ’я і був тісно пов’язаний із діяльністю Луцького православного Хрестовоздвиженського братства, яке провадило довготривалу боротьбу проти «польсько-католицької експансії». Данило Братковський вважається оборонцем Православ’я.

22 листопада 1702 р. польський військовий суд виніс вирок, згідно з яким Данила Братковського піддавали тортурам, його було взято на дибу.  Мученик Данило Братковський заповів синам і дочкам, щоб вони трималися тієї віри, за яку він вмирає. Перше катування на дибі Данило Братковський витримав стоїчно, не промовивши жодного слова. Від подальших випробувань врятувало його помітне фізичне виснаження. Тому наступного дня вранці (26 листопада 1702 р.) «посеред ринку луцького, через ката за сім разів мордерсько зостав стятий», тобто страстотерпцю по черзі відрубали руки, ноги, тоді голову, а потім ще й навпіл було розтято тулуба. Так було замучено страстотерпця Данила Братковського.

Помісний Собор УПЦ КП визначає:

1. Приєднати мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, до лику місцевошанованих святих Волинського краю.

2. Чесні останки мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, що спочивають серед інших останків у крипті Хрестовоздвиженського храму м. Луцька, вважати чесними і святими мощами.

3. Пам’ять мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, як місцевошанованого святого, відзначати 26 листопада (за ст. ст.) / 9 грудня (за н. ст.), у день його мученицької кончини та у день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

4. Писати мученику Данилу Братковському, страстотерпцю Волинському, чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Святого Сьомого Вселенського Собору.

5. Надрукувати житіє мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, і скласти йому богослужіння, а до цього відправляти службу за Загальною мінеєю.

6. Благословити будівництво храмів на честь мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського.

7. Від імені Освяченого Помісного Собору оголосити українській православній пастві про канонізацію місцевошанованого мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського.