Початок Петрового посту.

Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: „Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували” (14, 23).

 

Тож і св. Церква з давен-давна молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого празника Святих Верховних Апостолів Петра й Павла. Цей піст наступає по св. П'ятдесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П'ятдесятниці. Він знаний також, як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.

 

Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З 4 століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з 5 ст. св. Льва Великого і Теодорета Кирського.

 

Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини довший час не було однозгідности ані щодо його зберігання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі 6, інші 4, а ще інші тільки один день. Антіохійський патріарх Теодор Вальсамон (+ 1204) про Петрівку каже: „Через сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, це є миряни й монахи, зобов'язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти”.

 

Піст св. Апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх Святих до 12 липня – празника св. Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше – довша Петрівка, випаде пізніше – коротша Петрівка. Вона може мати найбільше шість тижнів, а найменше один тиждень і один день.