14 серпня початок Успенського посту

УСПІНСЬКИЙ ПІСТ - СПАСІВКА

Християни перших віків до великих празників завжди приготовлялися постом і молитвою. З цієї священної практики зчасом розвинулися коротші чи довші пости. На першому місці стоїть тут Великий Піст перед світлим празником Господньої Пасхи. Перед празником Христового Різдва ввійшов у звичай піст Пилипівки. З особливого культу до святих верховних Апостолів Петра й Павла зродився піст Петрівки. А вкінці, прийшов наймолодший з чотирьох річних постів, піст Успінський. Ним ми приготовляємо себе до найбільшого празника Пресв. Богородиці, її святого Успіння. І в той спосіб наслідуємо пости й молитви Преч. Діви Марії, що ними Вона готовилася на стрічу Своєму Божому Синові у Своєму святому Успінні. Успінський піст знаний в нас також як Богородичний, Спасо-Богородичний чи Спасівка. Тут звернемо увагу на історію цього посту, час його тривання та його практику у перших віках християнської Руси-України.

ІСТОРІЯ УСПІНСЬКОГО ПОСТУ

Перші згадки про Успінський піст маємо щойно з 9-го століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, але через звичай. З цієї причини довгий час у Греції було багато спорів як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і часу тривання.

Про цей піст нічого не згадує Устав Евергетицький з 11-го віку ані Устав царгородського Пантократорського манастиря з 1136 року. Подібно й Устави св. Теодора Студита і св. Атанасія Атонського ще до 14-го сторіччя не говорять про Успінський піст. З давніх Типіконів першу згадку про Спасівку має Типікон грецького Ніколо-Касулянського манастиря з 12-го віку в Калябрії, Італія. Тут на першого серпня є така заввага: "Царгородський патріярх Миколай І (895-925) про Чотиридесятницю Успіння Пресв. Богородиці: Є в нас ще інший піст, званий Пресв. Богородиці, що починається першого серпня і про який згадує Сьомий Собор у Нікеї (920 року)".

Ранішу згадку про Богородичний піст знаходимо в посланні папи Миколая І (858-867) до болгарів, де він пише: "Свята римська Церква має здавен-давна звичай зберігати такі пости: по 40 днів перед Пасхою, після 50-ниці, перед Успінням Марії Богородиці, а також перед празником Господнього Різдва". Автентичність цього послання деякі автори ставлять у сумнів.

В творі "Про три Чотиридесятниці", що його приписують антіохійському патріярхові Анастасієві Синаїтові (6-ий вік) є мова про Успінський піст як такий, що відділився від Петрівки, бо вона перзісно тривала від неділі Всіх Святих до празника Успіння, а відтак з Петрівки був винятий місяць липень.

Атонські монахи коло 1085 року запитували царгородського патріярха Миколая Граматика про пости, між якими передусім їм розходилося про Успінський піст. Відповідь патріярха була: "В місяці серпні був перед тим піст, але його перенесено, щоб не сходився з поганським постом, що був у тому часі. Одначе і тепер ще багато людей постять у тому часі, щоб захоронити себе перед недугами".

Успінський піст у візантійській державі в 11-12 віках почав щораз більше входити в життя. Архиєпископ Палестинської Кесарії Анастасій, що жив коло 1090 року, щоб заохотити вірних до зберігання цього посту, видає про нього осібну розвідку, де він пише: "Піст перед Успінням Пресв. Богородиці передали нам св. Отці й божественні патріярхи і його чесно заховують усі міста і країни православних, а передусім велике й щасливе місто Костянтино-піль та Велика Церква". Вкінці, азтор робить заключення, що цей піст уже був у практиці ще до цісаря Льва Мудрого (886-911). Справа Успінського посту була темою нарад Царгородського Собору 1166 року за патріярха Луки Хрисоверга (1156-1169) і цісаря Мануїла Комнена (1143-1180). Собор потвердив практику цього посту.

Нікон Чорногорець, монах Чорної Гори коло Антіохії, що жив у другій половині 11-го сторіччя, про Успінський піст каже, що ті, що його не заховують, не мають на те основи в давнині, ані ті, що його зберігають, не мають опертя на апостольському переданні, але на звичаю, до речі, дуже давнім, наступних віків.

ЧАС ТРИВАННЯ І ПРИПИСИ СПАСІВКИ

У грецькій Церкві довгий час не було однозгідности, як щодо часу тривання Петрівки і Пилипівки, так і щодо часу тривання Успінського посту. Патріярх Вальсамеу (|1204)) подає, що за його часів одні заховували всі три пости, це є Петрівку, Спасівку і Пилипівку, та що час їхнього тривання був той, що й сьогодні, а інші зберігали тільки Петрівку й Пилипівку, а про Успінський піст і чути не хотіли. Він у своїх посланнях боронить Богородичний піст і наказує його зберігати. Притім він покликується на Царгород-ський Собор з 1166 року, який цей піст не лише потвердив, але й означив його час від 1-го до 15-го серпня.

Успінський піст у давнину буз строгіший від Петрівки й Пилипівки, але лагідніший від Великого Посту. В понеділок, середу й п'ятницю цього посту була наказана суха їжа, це є хліб, вода й сушені овочі, а в вівторок і четвер дозволялося на варену їжу,але без оливи. В суботу й неділю був дозвіл на вино й оливу, а в день Господнього Пе-реображення і на рибу.